Держава може обмежувати право на страйк для окремих професій...

Законодавче обмеження права на страйк для окремих професій може вважатися необхідним у демократичному суспільстві в розумінні ч.2 ст. 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Європейський суд з прав людини одноголосно оголосив заяву у справі «Асоціація академіків проти Ісландії» неприйнятною як явно необґрунтовану. Рішення є остаточним.

Асоціація академіків, що об’єднує профспілки випускників університетів в Ісландії та містить серед своїх членів багато працівників у секторі охорони здоров’я, вела переговори з державою про нову колективну угоду. Після невдалих спроб домовитися 17 з 18 членів професійної спілки проголосували за проведення страйкової боротьби.

Через два місяці парламент країни прийняв закон про заборону наступних страйків членів асоціації. Закон також передбачав, що рішення про умови працевлаштування, в тому числі заробітну плату, повинне прийматися судовим органом, якщо колективна угода у найближчий час не буде підписана. Відповідно до цієї норми суд згодом і продовжив термін дії існуючої колективної угоди на два роки з певними поправками.

Національні суди за відповідним позовом ухвалили рішення на користь держави, то ж асоціація звернулася до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 11 (свобода зібрань та об’єднання) Конвенції, асоціація-заявник стверджувала, що, прийнявши Закон, держава зробила право профспілок на захист інтересів своїх членів ілюзорними і обмежила права та свободи у необґрунтований і непропорційний спосіб. 

Проте, Суд у Страсбурзі не знайшов підстав для того, щоб поставити під сумнів висновок національних судів щодо необхідності оскаржуваних заходів, зокрема щодо того, що обмеження були необхідними, оскільки існувала серйозна загроза для безпеки суспільства і прав інших осіб, а саме: права на охорону здоров’я. 

ЄСПЛ також погодився з висновком верховного суду Ісландії стосовно того, що оскаржений Закон не виходив за межі того, що було необхідним. Суд встановив, що національні суди ретельно зважили інтереси, застосовуючи принципи, викладені в прецедентному праві ЄСПЛ, діяли в межах своїх повноважень і встановили справедливий баланс між запровадженими заходами та переслідуваною законною метою.

На підставі цього Суд дійшов висновку, що заява була явно необґрунтованою і одноголосно оголосив її неприйнятною.

Джерело: ECHR.Ukrainian Aspect