Розгляд справи впродовж розумного строку: позиція Верховного Суду

У справі № 910/6880/17 апеляційним господарським судом винесено ухвалу, якою постановлено звернутися до Арбітражного суду міста Москви з судовим дорученням про вручення відповідачу даної ухвали, а провадження у справі зупинено до 19.02.2019.

Не погоджуючись з доводами суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою посилаючись, зокрема, на відсутність підстав для зупинення провадження у справі на наступні шість місяців та зазначаючи, що зупинення провадження у справі до 19.02.2019 порушує його право на розгляд справи впродовж розумного строку.

Задовольняючи касаційну скаргу та направляючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що позивачем вживалися заходи відповідно до вимог ГПК України та Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (яка підписана державами – учасницями Співдружності Незалежних Держав (Київ, 1992 рік)) для повідомлення відповідача про апеляційне провадження у справі та про розгляд справи № 910/6880/17 судом апеляційної інстанції.

Ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання зі справи шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи.

У свою чергу, відповідач у справі повинен сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; добросовісно користуватися процесуальними правами (зловживання процесуальними правами не допускається), а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції не обґрунтовано дійсної необхідності для зупинення провадження у справі до 19.02.2019.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.