Роботодавець не може самостійно змінити правову підставу розірвання трудового договору.

Позивач просив суд скасувати наказ про звільнення його з роботи за частиною першою статті 38 КЗпП України, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням він не подавав, і змінити формулювання звільнення на частину третю статті 38 КЗпП України.

Позивач зазначав, що він звернувся до директора ТОВ із заявою про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, проте отримав наказ про звільнення, в якому зазначалось, що він звільнений за частиною першою статті 38 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову. 

Суд першої інстанції вказав, що підстави для звільнення позивача у працедавця за частиною третьою статті 38 КЗпП України відсутні з огляду на те, що порушень адміністрацією ТОВ трудового законодавства і умов трудового договору не встановлено.

Апеляційний суд також зазначив про те, що роботодавець правомірно за ініціативою працівника розірвав трудовий договір з позивачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки трудові відносини з відповідачем позивач не бажав продовжувати.

Іншого висновку з приводу можливості розірвання в даному випадку трудового договору за частиною першою статті 38 КЗпП України дійшов ВС.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. 

ВС зауважив, що у разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Суд також вказав, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Оскільки вини роботодавця у виплаті авансу позивачеві поза межами строків встановлених статтею 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» судами не було встановлено, ВС погодився з відсутністю підстав для звільнення позивача за частиною третьою статті 38 КЗпП України.

Поряд з цим, оскільки позивач не просив його звільнити відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, ВС скасував наказ про звільнення позивача  (постанова від 13.06.2018 у справі № 741/1128/17).